Зовнішня політика провідних
держав світу: Великої Британії, Франції, Німеччини, Австро-Угорщини, Росії
підпорядковувалась їхнім економічним інтересам — боротьбі за ринки збуту
товарів і капіталів, доступ до джерел сировини і дешевої робочої сили.
Німецька імперія, що стала
світовою державою наприкінці XIX ст. захопила менше колоній, ніж «старі»
колоніальні імперії і вважала себе обділеною. Німеччина розгорнула шалену гонку
озброєнь, довівши видатки на підготовку до війни до 1/2 всього державного бюджету.
Причинами Першої світової війни
стали:
- прагнення переділити уже
поділений світ (основою цієї тенденції була політика монополій, що мала виразно
експансіоністський, агресивний характер);
- посилення ролі держави, що
перетворювалася в носія загальнонаціональної ідеї, яка замінила ідеї
демократії;
- зростання
монополій з державою,
формування державно-монополістичного капіталізму посилювало
агресивність державної політики;
- намагання вирішити внутрішні
проблеми (соціальну напруженість між бідними і багатими та національну — між
пануючими і пригнобленими націями);
- швидкий економічний розвиток
провідних країн та гострі суперечності між ними, викликані нерівномірністю
такого розвитку;
- мілітаризація економіки і
суспільної свідомості.
Європейські країни, готуючись до
нових загарбницьких воєн, шукають собі союзників, об'єднуючись у
воєнно-політичні блоки. У 1882 р. утворився Троїстий Союз. До нього увійшли
Австро-Угорщина, Італія та Німеччина. На противагу Троїстому Союзу Франція,
Англія та пізніше Росія створили протягом 1904-1907 рр. свій блок під назвою
Антанта (що в перекладі означає «сердечна угода»).
Особливо гостре економічне
суперництво виникло між Великою Британією та Німеччиною, яка бажала покінчити
з пануванням Англії на морях, послабити її вплив на світовий ринок та захопити
колонії. Німеччина мала територіальні претензії до Франції, прагнула приєднати
промислово розвинені північно-східні регіони Франції. Щодо Росії, то Німеччина
хотіла захопити Прибалтику, Україну, Дон і Кавказ.
Франція планувала
повернути Ельзас і Східну Лотарингію, захистити Саарську область та лівий берег
Рейну (там були розташовані сучасні промислові підприємства).
Англія сподівалась
захопити частину німецьких колоній в Африці, поділити Османську імперію,
особливо хотіла привласнити багаті нафтою Месопотамію та частину Аравійського
півострова.
Плани Австро-Угорщини поширювались на Балкани. Вона
мріяла захопити Сербію, відібрати в Росії Польщу та Правобережну Україну
(Поділля та Волинь).
Щодо Османської імперії, яка виступала на боці
Троїстого Союзу, то вона розраховувала захопити російське Закавказзя і
поновити вплив на Балканах.
Росія прагнула
приєднати Галичину, встановити своє панування на Балканах і в протоках Босфор
і Дарданелли, послабити економічно Німеччину.
Японія планувала
захопити німецькі орендні території в Китаї (піврст-рів Шаньдунь) та острови у
Тихому океані.
Приводом до розв'язання війни
стало вбивство 28 червня 1914 р. дев'ятнадцятирічним сербським студентом Гаврилою
Принципом спадкоємця австро-угорського престолуерцгерцога
Франца-Фердинанда з дружиною. Троїстий Союз використав цю подію як привід до
початку війни.
28 липня Австро-Угорщина
оголосила війну Сербії. 29 липня в Росії було оголошено часткову мобілізацію,
а Німеччина відразу ж оголосила війну: Росії — 1 серпня, а Франції — 3 серпня.
Німецькі війська вирушили на французьку територію через Бельгію. Англія стала
на бік нейтралітету Бельгії і 4 серпня оголосила війну Німеччині. Так
розпочалася Перша світова війна.
Воєнні дії розгорнулися в
Бельгії та Франції, Східній Прусії і на Україні, у Сербії та Палестині, у
Закавказзі і Африці, а також на всіх океанах Землі. У воєнний конфлікт
поступово було втягнуто 38 держав, мобілізовано 74 млн осіб.
Головними фронтами війни були Західний та Східний. На
Західному фронті Німеччина воювала з англійськими, французькими та
бельгійськими військами. На Східному фронті австро-угорські та німецькі війська
бились із російськими. За планом генерала фон Шліффена війна мала бути
«блискавичною», тобто за півтора місяця потрібно було розгромити Францію, і
потім усіма силами за півмісяця розбити українську армію. Та після битви під Парижем
3-10 серпня 1914 р. план Шліффена було остаточно зірвано. Наступ Росії у
Східній Прусії був також невдалим, австро-угорські війська відступили до
Карпат. Таким чином, Східний фронт теж стабілізувався. Під кінець 1914 р. до
Троїстого Союзу приєдналася Туреччина, і його стали називати Четверним.
3. Українські землі у складі двох імперій. Ще в
1795 p. у результаті третього поділу
Польщі територія України була остаточно розподілена між Російською й
Австрійською (з 1867 р. - Австро-Угорська) імперіями.
До території Російської
імперії було приєднано близько 80% українських земель. На
початку XX ст. українські землі у складі Росії входили в дев'ять губерній: Волинську, Подільську, Полтавську, Київську, Катеринославську,
Херсонську, Харківську, Чернігівську і Таврійську (без
Криму). Значна частина українців проживала за межами цих губерній - на Дону і
на території Кубані. Змішаним було населення і прикордонних губерній -
Курської, Воронезької, Гродненської, Мінської, Територія етнічних українських
земель, захоплених Російською імперією, охоплювала 618 тис. км кв.
До Австрійської
імперії після розпаду Королівства Польського відішли західні землі у
складі Буковини, Галичини,Бессарабії з територією 72 тис. км кв.
У роки Першої світової війни українські землі стали об'єктом територіальних домагань з боку
воюючих блоків -Троїстого
союзу й Антанти (в особі Росії).
І Австро-Угорська, i Російська імперії прагнули використати
війну ДЛЯ придушення національно-визвольного руху українського народу. A
українці, розділені між двома імперіями, змушені були воювати один з одним: у
російській армії нараховувалося близько 4 млн українців, а в австрійській - 300
тис.
4. Плани держав Троїстого союзу й Антанти стосовно України.
4.1. Німеччина.
а) Одні політичні сили Німеччини розглядали
варіант входження українських земель до складу майбутньої, як вони планували,
«Великої Німеччини» разом із Нідерландами, Бельгією, Данією, Австро-Угорщиною,
Польщею, Прибалтикою, слов'янськими землями Балканського півострова. Україна
розглядалася як плацдарм для просування на Схід і потенційна колонія, звідки
можна буде черпати сільськогосподарські продукти і природні ресурси.
б) Інші політичні сили цієї країни бачили долю України
інакше: вони сподівалися на будівництво самостійної української держави, яка б
послабила Росію та закрила б їй вихід до Європи.
4.2. Австро-Угорщина. Австро-Угорщина
планувала захопити Волинь і Поділля. Разом із тим, вона прагнула зміцнити своє
панування в Галичині, Закарпатті й Буковині. Австрійський уряд метою
своєї політики у війні проголосив також відрив від Москви і завоювання інших
українських земель і створення на них незалежної України, що повинно було, на його думку,
послабити вплив Москви на Південно-Східну Європу.
4.3. Росія. Під гаслом «об'єднання всіх
українських земель» Росія прагнула захопити всю Галичину, Закарпаття і
Буковину. Українські землі правлячими колами Росії розглядалися як плацдарм для
зміцнення своїх позицій на Балканах і в Передній Азії. Офіційна російська влада категорично
відкидала прагнення українського народу до незалежності.
5. Хід воєнних дій на території України в 1914 р. Російська
імперія, що володіла величезними просторами, ще не могла опам'ятатися від
поразки в війні з Японією (1904-1905 pp.) і внаслідок цього, а також технічної
і технологічної відсталості, різко наростаючих соціально-економічних проблем у
країні, політичної кризи у верхніх ешелонах влади, була не здатна забезпечити
ефективний захист своєї території, і насамперед південно-західних (українських)
земель.
Війська Південно-Західного фронту, які знаходилися на території
України (у складі чотирьох армій), були розтягнуті на 450 км - від Іван-міста
до Кам'янець-Подільського. їм протистояли чотири австро-угорські армії.
Воєнні дії на території України почалися вже в перші дні серпня
1914 р. на території Галичини. 18 серпня 1914 р. розпочався успішний наступ 8-ї
армії генерала О. Брусилова. 3 23 серпня почалася Галицька битва, яка тривала до кінця
вересня. 3 обох боків у ній взяли участь понад 1,5 млн чоловік: 700 тис.
російський військ і 830 тис. австро-угорської армії. На початку битви
військово-оперативна обстановка для російських військ складалася несприятливо,
однак незабаром їм вдалося перехопити ініціативу. Успішний наступ військ двох
російських армій під командуванням генералів Рузського і Брусилова увінчався
взяттям 21 серпня м. Львова, a 22 серпня - м. Галича. Розвиваючи наступ,
війська Південно-Західного фронту оточили і блокували добре укріплену фортецю
Перемишль і до 13 вересня вийшли на рубіж у 80 км від Кракова, але їхній
подальший наступ був припинений.
Після завершення Галицької битви російські війська зайняли всю
Східну і значну частину Західної Галичини і майже всю Буковину з м. Чернівцями.
Австрійсько-угорські війська зазнали нищівної поразки: їхні втрати становили
400 тис. чоловік, у тому числі 100 тис. полоненими; у ході боїв російські
війська захопили 400 гармат. Плани німецького командування втримати весь
Східний фронт силами тільки австро-угорської армії зазнали краху. Початковий
період Першої світової війни закінчився в цілому переможно для Росії.
Під час проведення бойових операцій у західноукраїнських землях
загострилася обстановка на півдні. На боці австро-німецького блоку у війну
вступила Туреччина. В
акваторію Чорного моря через протоку Дарданелли ввійшли німецькі крейсери
«Гебен» і «Бреслау». Вони разом із турецьким флотом, потіснивши
англо-французькі ескадри, уночі проти 16 жовтня 1914 р. зненацька обстріляли
Севастополь, Одесу, Феодосію і
Новоросійськ. Для Росії створився ще один - Кавказький фронт.
Наприкінці 1914 р., як на Західному, так і на Східному фронті,
були припинені активні бойові дії, настало затишшя. Почався етап позиційної війни, що
свідчило про крах німецького плану «блискавичної війни». Велику роль у провалі
цього плану відіграла російська армія, яка своїми активними діями відвернула на
Східний фронт значні сили супротивника. Антанта змусила країни Четверного союзу (Четверний
союз утворився після переходу на бік Антанти в 1915 р. Італії та приєднання до
австро-німецького блоку Туреччини і Болгарії) воювати на два фронти, однак
перемоги також не домоглася.
Дуже корисна інформація для докладу у школі.
ОтветитьУдалитьмені все сподобалось)))
ОтветитьУдалитьцікава інформація
ОтветитьУдалить